неділю, 22 травня 2011 р.

Фотошторм. «Дух Сапалая»

Другий Фотошторм накрив своєю фотохвилею нові ракурси простору міста. На цей раз, темою слугував абстрактний і конкретний образ Сапалая, дух якого витає біля берегів річки з однойменною назвою Сапалаївка. Учасники фотополювання, як справжні мисливці за привидами, старались вполювати його в об’єктиви своїх фото-пасток. Що вийшло - судіть самі…

середу, 11 травня 2011 р.

Фотошторм. «Привид перемоги»

Фотографія є відображенням естетичного пориву простору зафіксованого в єдиному моменті. Впіймати його вдається не всім. Проте, ті, що прагнуть цього полювання, знаходять можливість і час, щоб розставити фотопастки на оманливі краплини простору і часу. Вдихнувши ковток сповненного адреналіну весняного повітря та озброївшись технікою, вони виходять на полювання. Тип зброї - немає різниці. «Мильниця» чи професійна «дзеркалка» - тут не грає жодної ролі. Всіх рівняє мить схоплена прицілом об’єктива. Старт за хвилину… Звучить ціль – тема двохгодинного полювання. Дві години… Час обмежений. Обмежений простір. Необмежена кількість учасників, фантазія і прийоми. Шторм емоцій. Сезон відкрито. Перший Фотошторм відбувся. 8 травня стало знаменною датою його початку на теренах Великої Волині. 

вівторок, 3 травня 2011 р.

Іван Шворак

Фотограф, учасник та організатор громадсько – мистецьких акцій…
Народився 1986 році на Волині, потім дитинство, навчання в школі, училищі, університеті…
Інтереси: Праукраїнська культура, філософія, астрономія, а також краєзнавство, зокрема, історія Луцька, легенди Волині, топоніміка.
Люблю подорожувати, відкриваючи для себе нові місця, та міста, спілкуватись з радісними людьми, богами і духами. Люблю медитувати на берегах річок, вдихати аромат польових квітів, блукати поліськими джунглями, слухати шум дощу, та дивитись примруженими очима на сонце, а ще, особливе задоволення отримую від сутінків…
Світ в якому ми живемо, безкінечно цікавий, а транспортом, для подорожей по світах, для мене став фотоапарат.
Творчий шлях почався з раритетного Зеніта. Перша ж відзнята плівка стала основою міні виставки «Один день». Пізніше були спроби, часом навіть  вдалі, відтворити настрій побачений у снах. Коли виникало непереборне бажання сфотографувати емоції, - зарядивши чорно-білу плівку, вирушав в безкінечні прогулянки з фотоапаратом по місту та околицях, в пошуках власного стилю, краси та оригінальності.